Про місто

Суперечності міста Любартова

Любар – це місто у Житомирській області України, центр Любарського району Житомирської області. Любар без перебільшення можна назвати одним із найсуперечливіших та найобділеніших міст України. Реальне населення Любара близько 12 тисяч жителів.

В давні часи Любар був досить вагомим центром на Волині, мав магдебурзьке право. Із записки Ф.Дажо «План Волинської губернії Новоградволинського повіту містечка Любар» 1897 р.: «На головному майдані Старого міста розташовані звичні атрибути волинського містечка кінця XVIII — початку XIX століття: будівля колишнього магістрату (місто мало привілей магдебурзького права)». Розвивався Любар за усіма канонами ремісничого містечка. Але у радянські часи багато що трапилось такого, що принизило Любар і до цих часів залишається проблемним та таким, що приносить труднощі.

Насправді, у Вікіпедії, офіційних документах, ви знайдете інформацію, що не відповідає справжній дійсності. Споконвіку Любар складався із двох частин, що лежали по обидва береги річки Случ. Це було Старе місто із центральною частиною та Нове місто із новосформованою центральною частиною, які разом формували центр міста. Із записки Ф.Дажо «План Волинської губернії Новоградволинського повіту містечка Любар» 1897 р.: «Простір Центральної площі в Старому Місті відкривається на р. Случ, яка розливається тут широким ставом. На протилежному березі сформувалась ще одна торгова площа — центральний простір Нового Міста. В такий спосіб утворилось містобудівельне ядро, основна композиційна вісь якого визначила напрям розбудови містечка з включенням в міські межі передмістя Юровки.» Тепер про те, як це все називається зараз. Старе Місто – село Старий Любар. Нове Місто – село Новий Любар. Юровка – село Юрівка. Те, що названо «містобудівним ядром», тобто центр, було названо просто Любар і надано йому принизливий статус «с.м.т.» -селище міського типу.

Ось так Любар було розділено штучно на шматки, які виділились в окремі адміністративні одиниці. Варто додати, що сам Старий Любар також поділений на власне село Старий Любар та село Стрижівка, а частиною Стрижівки є село Іванківці. Усі вони відносяться до Стрижівської сільської ради.

Також частиною Любара є Громада, північна околиця, яка є окремою адміністративною одиницею. У Громаді територіально знаходяться Любарська центральна районна лікарня, районний стадіон, консервний та комбікормовий заводи.

Зауважимо, що між усіма цими частинами Любара немає територіальних проміжків, усі ці частини плавно переходять одна в одну, навіть знаків, що позначають окрему адміністративну одиницю не має. Ось тому, коли в’їжджаєш в Любар зі сторони Житомира спочатку Вас зустрічає стела «Любар», потім знак «Юрівка», потім знак «Любар», хоча то фактично є частина Нового Любара.

Отже, підведемо такий підсумок. Любар складається із центру (те що вважається власне Любаром із 2-ма тисячами населення), Старого Любара, Нового Любара, Стрижівки, Юрівки та Іванківців. Це, якщо хочете, райони міста.

Кого б із жителів Ви не запитали, де він проживає, скаже в Любарі. А коли запитаєте : «Де саме?» Вам скажуть «на Громаді», «на Стрижівці», «на Іванківцях», «на Новому Любарі», «на Старому Любарі». Тепер з точки зору філології. На що вказує частка «на»? Правильно, на приналежність до чогось. У даному випадку – до Любара. Адже, чомусь ніхто не каже я живу «на Любарі», «на Житомирі», «на Києві» чи «на Мотовилівці».  Зате кажуть живу «на Мальованці» (район Житомира), «на Троєщині» і так далі. Це у психології людей. А мова – тісно переплетена із підсвідомістю, свідомістю.

Тепер про проблеми, викликані розподілом Любара на шматки. Офіційно населенням райцентру Любар вважаються люди, що проживають по вул. Леніна, вул. Кірова, вул. Крилова, Р. Люксембург та деяких інших, разом це 2 тис. людей. Хоча насправді в Любарі більше 12 тис. населення. Тепер поглянемо на це зі сторони. Що таке 2 тисячі? Правильно, село. Навіть села бувають більші. Просто смішно. Будучи штучно розділеним і приниженим, Любар саме через безперспективність втратив значну частину території колишнього Любарського району. Наприклад, с. Печанівка, с. Гордіївка (нині Романівського району) колись належали до Любарського. Села Хмельниччини, наприклад, Вишнопіль,Северини теж колись належали Любарському району. Села Стетківці, Молочки та деякі інші (Чуднівського району) колись теж належали до Любарського району. Наш район через невелику кількість населення навіть був розформований у 1962 році, але стараннями деяких небайдужих людей, відновлений у 1965 році.

Серед проблем, що принесені малим офіційним населенням Любара (офіційно ми менші за сусідній Романів та Чуднів, хоча насправді – майже вдвічі більші за населенням) – багато державних інстанцій переноситься з Любара до сусідніх районів. Мобільний оператор UMC (тепер МТС) прийшов до нас на 1,5 роки пізніше сусідніх районів. Схожа ситуація була і з приходом Life:) у район. Національний CDMA оператор швидкісного інтернету Intertelecom прийшов до нас у район досить пізно, порівнянно із сусіднім Чудновом і лише після приїзду людей із компанії, які здивувались, як може в містечку з 2-ма тисячами населення бути стільки людей і що насправді воно більше, ніж про нього написано в інтернеті.

Ми не менші, ніж такі райцентри в області, як, наприклад, Андрушівка чи Баранівка, що мають статус міста. Навіть сусідній Чуднів з 2012 року – місто районного значення. Любар стоїть на місці. Це не є добре. Замість розвитку ми отримали застій, а всі надбання предків звели нанівець своєю штучною роздробленістю, байдужістю, безвольністю і небажанням щось змінити, чи бодай зберегти те, що є.